Однією з ключових проблем під час розробки й підтримки багатокомпонентних інформаційних систем (ІС) є ефективна організація процесу автоматизованого тестування. Сучасні ІС мають складну архітектуру, що складається з численних взаємозалежних модулів, які можуть функціонувати в різних конфігураціях. Внаслідок цього постає задача вибору оптимальної конфігурації тестування, яка дозволить з мінімальними витратами ресурсів забезпечити максимально можливий рівень покриття тестами та виявлення помилок у системі.

Проблема вибору оптимальної конфігурації полягає у тому, що необхідно визначити набір компонентів, середовищ, вхідних параметрів та сценаріїв, які забезпечують повноцінне тестування функціоналу системи з урахуванням обмежених ресурсів — часу, обчислювальної потужності, кількості інженерів тощо. З огляду на велику кількість можливих варіацій запуску ІС, повне тестування всіх конфігурацій є практично неможливим. Тому виникає потреба у застосуванні методів оптимізації для обрання тих конфігурацій, які будуть найбільш інформативними для виявлення помилок