У статті представлено огляд наявних інструментів для перевірки фактичної векторизації коду після компіляції. Проаналізовано та порівняно можливості утиліт, що можуть бути використані для такої перевірки. Особливу увагу приділено обмеженням кожного з підходів — зокрема, неможливості відстеження інструкцій, вбудованих внаслідок inlining, а також труднощам автоматизації перевірки у рамках CI/CD-процесів. Стаття демонструє потребу у спеціалізованому засобі для детальної перевірки фактів векторизації на рівні конкретних рядків вихідного коду.