На сьогодні все ширше розгортаються інтернаціоналізація й глобалізація вищої освіти. Відповідні процеси захоплюють різні сторони людських взаємовідносин та все глибше занурюються в них, сприяють взаємопроникненню національних культур, ведуть до створення безграничного всесвітнього освітянського простору, який, зародившись, все сильніше й сильніше впливає на глобальні умови існування людства.

Наведене висуває відповідні вимоги до освітянських інститутів і, перш за все, до вищих навчальних закладів. Адже такі вимоги напряму пов’язані з визнанням вищої освіти відповідною послугою суспільству, яка надається відповідним навчальним закладом. При цьому така послуга в багатьох країнах світу (в т.ч. і в Україні) фінансово суттєво підтримується державою.

Споживачами вказаної послуги, з одного боку, є громадяни, котрі отримують у навчальному закладі визначену спеціальність, з другого, ‑ організації та підприємства, в рамках яких формується матеріальна й духовна компоненти людської культури й які виступають як роботодавці, а також держава, яка отримує відповідний прибуток (у вигляді податків) від професійної діяльності фахівця. При цьому якість вказаної освітньої послуги має бути підтверджена відповідними документами вищого навчального закладу, які характеризують (за визначенням вищого навчального закладу) загальнокультурний та професійний рівень випускника. За відповідних умов вказані документи, що підтверджують отримання освітньої послуги, можуть суттєво впливати (і, як правило, впливають) як на соціальний статус громадянина – випускника відповідного навчального закладу, так і на рейтинг самого навчального закладу, причому не тільки в національному, але й у міжнародному освітньому просторі.