Розвиток людської культури дедалі більше та чіткіше відображає границі, що пролягають між категоріями «освіта» та «навчання», між людиною освіченою та навченою (нехай, навіть, добре навченою).

Цілі освіти та навчання в рамках педагогічної діяльності створюють необхідні умови для побудови системи набуття особистістю відповідних властивостей. Адже саме від вибору цілей чи не в найбільшій мірі залежить вибір змісту, методів та засобів у навчальному та освітньому просторах. Зупиняючись на тих чи інших методах навчання, ми фактично відповідаємо на питання як вчити. Формулювання педагогічних цілей відповідає на питання, чому саме вчити; які задачі (професійні, життєві, етичні, естетичні та ін.) повинен вміти розв’язувати майбутній фахівець на підставі отриманих знань, вмінь, навичок, переконань тощо.

В реальній педагогічній практиці цілі часто взагалі не рефлексуються і не описуються. В окремих випадках вказуються цілі надто загальні та невизначені. Наприклад, «забезпечити фундаментальну підготовку студентів у визначеній області», або «навчити творчо та ефективно використовувати на практиці отримані знання» тощо. Найчастіше опис цілей підмінюється вказівкою на зміст навчання, або на перелік знань та вмінь, котрі студент має набути протягом відповідного періоду. Звичайно, оволодіння конкретним знаннями та вміннями може бути прийняте як проміжна педагогічна мета, але лише у випадку коли одночасно визначаються (задаються) способи, спрямовані на оцінювання вказаними знаннями та вміннями з огляду на досягнення цієї мети, тобто способи визначення того, чи дійсно студент оволодів цими знаннями та вміннями.

Врахування наведених особливостей дозволяє виокремлювати цілі за рівнем можливості діагностування результатів, які мають буди отримані на підставі реалізації цих цілей (один з можливих варіантів формулювання таких цілей наведено в [1]).

Для повного і диференційованого опису цілей (при забезпеченні відповідного рівня можливості діагностування отриманих результатів) необхідно щоб ці цілі з самого початку формулювалися на мові тих задач, для розв’язання яких необхідні відповідні знання, вміння, навички, переконання, естетичні відчуття та ін., що студент саме й має засвоїти. Звичайно, такий операціональний спосіб задавання цілей потребує оволодіння спеціальною методологією, яка на даний час знаходиться на стадії розроблення.