У роботі розглянуто розробку геоінформаційної системи для оптимізації маршрутів міського транспорту. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності транспортної мережі та підтримки прийняття рішень на основі просторового аналізу даних.

Метою роботи є створення системи, що дозволяє виконувати аналіз транспортної мережі, оцінювання маршрутів та підтримку їх оптимізації на основі просторових даних.

У роботі автором реалізовано серверну частину системи з використанням Flask (Python) та PostgreSQL/PostGIS. Також автором розроблено веб-інтерфейс (Leaflet, JavaScript) і модулі просторового аналізу з використанням OSMnx, NetworkX та Shapely. Для формування звітів використано бібліотеку ReportLab. Як джерело даних використано OpenStreetMap та транспортні дані міста Києва.

Система забезпечує:
– відображення зупинок і маршрутів на інтерактивній карті;
– побудову ізохрон пішохідної доступності;
– аналіз покриття території транспортною мережею;
– створення та редагування маршрутів із побудовою геометрії по дорожньому графу;
– виявлення дублюючих маршрутів;
– визначення транспортних хабів;
– оцінювання потенційних маршрутів для їх подальшої оптимізації;
– формування аналітичних звітів у форматі PDF.

Для оцінювання покриття використано буферизацію з радіусом 500 м навколо зупинок. Виявлення дублюючих маршрутів виконується на основі коефіцієнта просторової схожості, що враховує відношення спільних ділянок маршрутів до їх загальної довжини (Jaccard-подібний підхід).

Станом на 2026 рік на сформованій базі даних отримано такі результати:
– кількість зупинок: 3095;
– кількість маршрутів: 304;
– сумарна довжина транспортної мережі: 4 055 775 м;
– середня довжина маршруту: 13 341 м;
– площа покриття мережі: 457,62 км²;
– виявлено 4 пари маршрутів із високим рівнем дублювання (до 0,88);
– визначено транспортні хаби з навантаженням до 15 маршрутів на одну зупинку.

Додатково виконано аналіз транспортної доступності за районами, що дозволило виявити території з найнижчими показниками забезпеченості зупинками та визначити потенційні зони для оптимізації маршрутної мережі.

До обмежень моделі належать: припущення про рівномірний розподіл населення в межах районів; використання евристичних підходів при оцінюванні маршрутів; залежність точності результатів від якості та повноти даних OpenStreetMap.

Отримані результати підтверджують можливість використання розробленої системи як інструменту для аналізу та оптимізації маршрутів міського транспорту, виявлення проблемних зон та підтримки прийняття рішень у сфері міської мобільності.

Ключові слова: геоінформаційна система, міський транспорт, оптимізація маршрутів, просторовий аналіз, транспортна мережа, покриття, ізохрони.