У сучасних умовах розвитку інформаційних технологій спостерігається активне впровадження мікросервісної архітектури, яка передбачає розподіл системи на велику кількість незалежних компонентів. Такий підхід забезпечує гнучкість, масштабованість і стійкість програмних систем, однак водночас значно ускладнює процес управління конфігураційними параметрами.

Кожен мікросервіс потребує власних налаштувань, що визначають його поведінку, взаємодію з іншими компонентами та адаптацію до змін середовища. Використання традиційних підходів, за яких конфігураційні параметри зберігаються локально, призводить до низки проблем, серед яких: дублювання даних, складність синхронізації налаштувань, підвищений ризик помилок та ускладнене адміністрування.

У зв’язку з цим актуальним є впровадження централізованого підходу до управління конфігураціями. У роботі розглядається система централізованого керування конфігураційними параметрами, яка забезпечує єдине джерело істини для всіх компонентів інформаційної системи. Це дозволяє підвищити узгодженість даних, спростити процес внесення змін та забезпечити контроль версій конфігурацій.

Запропонована система підтримує основні функціональні можливості, зокрема централізоване зберігання параметрів, доступ до конфігурацій через стандартизований інтерфейс, редагування, додавання та видалення параметрів, а також ведення журналу змін і версіонування. Важливою характеристикою системи є автоматична синхронізація налаштувань між підсистемами, що дозволяє забезпечити їх актуальність у реальному часі.

Особлива увага у роботі приділена моделюванню поведінки системи за допомогою UML-діаграми прецедентів (Use Case Diagram), яка є ефективним інструментом візуалізації функціональних можливостей системи та взаємодії з користувачами.

Діаграма прецедентів дозволяє визначити основних акторів системи та сценарії їх взаємодії. У контексті розроблюваної системи такими акторами виступають:

• адміністратор системи;
• підсистеми (мікросервіси), що отримують конфігураційні параметри.

Основні прецеденти, відображені на діаграмі, включають:

• отримання конфігурації підсистемами;
• керування конфігураційними параметрами;
• додавання нових параметрів;
• видалення налаштувань;
• перегляд журналу змін;
• керування правами доступу;
• відновлення попередніх версій конфігурації.

Використання діаграми прецедентів дозволяє структуровано представити функціональні вимоги системи, визначити межі її використання та забезпечити зрозумілу інтерпретацію взаємодії між користувачами та системою.

Побудована діаграма наочно демонструє, що адміністратор має розширені можливості управління конфігурацією, включаючи створення, редагування та видалення параметрів, а також контроль змін через журналювання. У свою чергу, підсистеми взаємодіють із системою шляхом отримання актуальних налаштувань, що забезпечує їх коректне функціонування.

Аналіз діаграми прецедентів дозволяє зробити висновок про чіткий розподіл ролей у системі та ефективну організацію процесів управління конфігурацією. Вона також підтверджує, що всі ключові функціональні вимоги враховані та реалізовані у вигляді окремих сценаріїв взаємодії.

Застосування UML-моделювання у процесі проєктування сприяє підвищенню якості програмного продукту, зменшенню кількості помилок на ранніх етапах розробки та покращенню комунікації між учасниками проєкту.