Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах глобалізаційного розвитку та процесу трансформації успішне функціонування підприємства може бути забезпечене ефективним управлінням його розвитком. Зміни, що відбуваються в діяльності компанії, створюють потребу в нових знаннях і підвищують інтерес до підготовки кадрів з високими професійно-кваліфікаційними характеристиками.

Об’єктом дослідження є процес управління ефективністю використання трудових ресурсів підприємства.

Предметом дослідження є комплекс теорій, методів і практик управління ефективністю використання трудових ресурсів підприємства.

Метою дослідження є вивчення теоретичних засад системи управління ефективністю використання трудових ресурсів підприємства та надання рекомендацій з її покращення.

Початок форми

Дослідження з цього питання проводять вітчизняні та зарубіжні вчені такі як: О.В. Волкова, А.П. Єгошин, А.М. Колот, О.Г. Мельник, Ю.М. Швальб. В. Данюк, В. Петюх, О. Я. Робота над науково-методичними аспектами підготовки та перепідготовки кадрів. Кібанов, В. Савченко. П. Друкер, Е. В. Теоретичне та практичне вирішення проблем оцінки персоналу. Маслов, Т. В. Білорус.

Проведеним дослідженням встановлено, що серед загальних прогнозів економічного і соціального розвитку, безперечно, найважливішою є така група прогнозів, як прогноз народонаселення, прогноз трудових ресурсів, прогноз потенціалу робочої сили, оскільки вони одночасно відображають цілі та умови суспільного розвитку. за свої досягнення [1].

Основним завданням прогнозування раціонального використання трудових ресурсів є забезпечення оптимальної зайнятості робочої сили, пристосування трудових ресурсів до економічної потреби в робочій силі та їх ефективне використання.

До основних методів прогнозування трудових ресурсів належать: балансовий метод, метод експертних оцінок, метод системного аналізу, метод моделювання. На цій основі проаналізовано динаміку соціальних і кадрових процесів та визначено конкретні шляхи оптимізації цих процесів з урахуванням особливостей кожного регіону [2].

Варто зазначити, що прогноз трудових ресурсів України має свої особливості, а саме:

1) Зменшується природний потік населення, суттєво змінюються джерела додаткових трудових ресурсів;

2) Змінюється професійно-кваліфікаційний склад робочої сили. Зменшення масштабів низькокваліфікованої праці внаслідок механізації та автоматизації трудомістких і допоміжних робіт, що призводить до необхідності переходу працівників з однієї галузі в іншу, що в свою чергу потребує їх перепідготовки;

3) Посилення міграції та відтоку трудових ресурсів;

4) Використання трудових ресурсів в умовах кризи потребує подальшого вдосконалення механізму економічного стимулювання.

Складність прогнозування трудових ресурсів в умовах економічної кризи пов’язана з втратою лінійності багатьох соціально-економічних процесів. Закони функціонування нелінійних систем змушують використовувати моделі реорганізації та теорії катастроф для прогнозування кількості трудових ресурсів і суспільного продукту, який не зростає через безробіття.

1. Антокова І. М. Підвищення ефективності використання трудового потенціалу (регіональний аспект): Тез. Здобути ступінь кандидата наук. Економічні науки, 8 вересня 2001 р. Львів, 2000. 173 с.
2. Волкін Н. А. Досвід Японії у вирішенні економічних і соціальних проблем праці / Н. А. Волкін-К.: Економіка, 2012. – 256 стор
3. 3. Денисьонок А. Керівництво промисловими підприємствами [Електронний ресурс] / А. Денисьонок // Управління персоналом. - Рік 2014. – Доступ: http://hrliga.com