Побудова математичних моделей технічних об’єктів (незалежно від їх функціонального призначення) на сьогодні, зазвичай, переслідує декілька цілей, згідно яких ці моделі можна укрупнено та з визначеною долею умовності розділити на два окремих класи.

До першого класу віднесемо моделі, що спрямовані на дослідження процесів перетворення енергії в досліджуваному технічному об’єкті (ТО) та залежності характеру протікання цих процесів від параметрів структури ТО. При цьому, як розв'язання прикладної задачі, зазвичай, встановлюються залежності функціональних характеристик ТО від його структури. Математичні моделі цього класу доречно назвати дослідницькими;

До другого класу віднесемо моделі, призначенням яких є побудова алгоритмів визначення відповідних фізичних (структурних) параметрів ТО, які б забезпечили отримання заданих функціональних характеристик цього об’єкту. При цьому реальні фізичні (та інші) процеси, що відбуваються у ТО та забезпечують реалізацію вказаних характеристик, здебільше, замінюються відповідними аналогіями. Головна мета таких моделей – отримати математичний зв'язок між структурними параметрами та функціональними характеристиками ТО з точністю, яка достатня для його практичної реалізації. Математичні моделі цього класу доречно назвати розрахунковими.

Наведене розподілення моделей на два вказаних класи, звичайно, носить умовний характер, і визначає лише переважне використання відповідних математичних методів моделювання під час розв'язання тих чи інших задач. На практиці математичні моделі першого класу нерідко використовують для побудови алгоритмів розрахунку ТО, тоді як на підставі моделей другого класу часто досліджують можливості тих чи інших структур для реалізації відповідних функціональних характеристик. Ці два класи моделей знаходяться в діалектичному зв'язку з огляду на те, що побудова ефективних алгоритмів проектування ТО здебільше базується на використанні моделей обох класів.

Практична реалізація ТО з метою його подальшого використання у складі відповідної системи (комплексу), як правило, потребує додаткового уточнення функціональних характеристик. Це є наслідком залежності (часто суттєвої) функціональних характеристик ТО від умов виробництва та експлуатації. При цьому до умов експлуатації слід віднести і залежність характеристик ТО від параметрів навантажень, підключених до його входів/виходів (тобто від параметрів включення). Математичні моделі, призначення яких полягає у визначені можливості використання виготовленого за визначеним технологічним процесом ТО в заданих умовах експлуатації доречно виділити в окремий клас та визначити як імітаційні, з огляду на те, що моделями цього класу має передбачатися імітування впливу на функціональні характеристики об’єкту відповідних зовнішніх факторів.

Автором пропонується методика побудови моделі ТО, якою імітується його включення до реального (в загальному випадку неузгодженого) тракту, тобто методика побудови імітаційної моделі включення.

Основна складність врахування параметрів включення полягає в тому, що за реальних обставин ці параметри не визначені точно. Їх можна моделювати лише відповідними ймовірнісними величинами. Як результат функціональні характеристики включеного у реальний тракт ТО також визначатимуться відповідними ймовірнісними характеристиками.

Автором розроблені алгоритми імітаційного моделювання окремих видів ТО, що дозволяють на підставі чисельних експериментів з відповідними розрахунковими моделями визначити статистичні параметри функціональних характеристик ТО при різних законах змінення параметрів включення.