В теорії управління адаптивність пов’язана з основними типами керуючих систем [1]. При моделюванні процесів управління зазвичай розглядають три типи управління: відкрите, або розімкнуте; замкнене, або управління зі зворотним зв’язком; aдаптивне.

Адаптивною вважають систему, яка може пристосовуватися до змін внутрішніх та зовнішніх умов. Адаптивна система зберігає працездатність при непередбачених змінах властивостей керованого об’єкта, цілей управління або навколишнього середовища шляхом зміни алгоритму свого функціонування, програми поведінки або пошуку оптимальних станів.

Поняття управління з адаптацією (адаптивне управління) – це управління в системі з неповною апріорною інформацією про керований процес, який змінюється в міру накопичення інформації та застосовується з метою поліпшення якості роботи системи.

Адаптивною моделлю системи управління об’єктом вважають таку модель, у якій в результаті зміни характеристики внутрішніх та зовнішніх властивостей об’єкта відбувається відповідна зміна структури і параметрів регулятора управління з метою забезпечення стабільності функціонування об’єкта.

Описана структура адаптивного підходу управління знанями може бути застосована у основних видах діяльності університету: навчальна, науково-дослідна, методична, організаційна, виховна. Більшість навчальних систем не передбачають застосування адаптивних методів управління знаннями, тому ця область має сенс в подальшому дослідженні та застосуванні адаптивних підходів. Адаптивні механізми в управлінні знаннями забезпечують керуючі впливи для досягнення деякого бажаного стану системи. Концептуальна модель системи управління ЗВО з адаптивним управлінням є системою управління із зворотним зв’язком, з іншого боку, відповідає системі управління якістю, а саме план – виконання – контроль – удосконалення.