У дослідженні на основі критичного аналізу підходів до розуміння поняття «сільський туризм» запропоновано авторське визначення терміну: «сільський туризм – це комплексна сфера соціально-економічної діяльності, орієнтована на створення додаткового джерела доходу для жителів сільської місцевості та розвитку сільських територій за допомогою надання сільськими жителями туристських послуг». Роль сільського туризму проявляється як в економічних вигодах, так і в його соціальній значимості, що в сукупності сприяє сталому розвитку сільських територій, розвивається інфраструктура, поліпшується якість життя, збільшуються доходи місцевого населення, забезпечується створення робочих місць, підтримуються та створюють умови для збереження екології, традицій та культури місцевості. Поліфункціональність сільського туризму визначила необхідність виділення окремих різновидів та рівнів цього виду туристичної діяльності : сільський, екологічний, зелений, подієвий, освітній, аграрний, пізнавальний, пригодницький, спортивний туризм. За приблизними оцінками в Україні здійснюють діяльність понад 1600 садиб сільського туризму. Найбільший розвиток сільський туризм отримав у Західній Україні, зокрема, в Івано-Франківській області, де зареєстровано більше 80% всіх садиб, що пройшли категоризацію.

Максимальне розкриття потенціалу сільського туризму в Україні потрбує комплексного підходу та вжиття заходів на трьох рівнях: державному, на якому забезпечується створення умов для розвитку сільського туризму (правова база,  фінансова підтримка, кадрове забезпечення, глобальна інформаційна підтримка); регіональному, на якому забезпечується формування агротуристичних кластерів, включаючи комплексні об'єкти залучення туристів; муніципальному, на якому ведеться робота з підтримки конкретних фермерів та сільських господарів-власників, які працюють в галузі сільського туризму.