Певно найсучаснішим способом управління є інформація.  Інформаційний вплив є формою управління, що відрізняється від решти видів управління засобом впливу – змістом інформації. Природа впливу інформації на особистість залежить від множини факторів: семантичного змісту інформації, способу подання та джерела інформації, рівня інформаційної культури особистості. Сила впливу інформації базується на її уявній для особистості надійності та достовірності.

Розвиток інформаційних технологій збільшив кількість джерел інформаційних потоків, створених для відкритої публічної передачі інформації за допомогою різних технічних інструментів. Так, поряд з традиційними ЗМІ (друкові ЗМІ, радіо, телебачення) у формуванні інформаційних потоків відіграють онлайнові соціальні мережі (ОСМ). ОСМ є  каналами поширення інформації  не лише офіційного змісту або неупередженого  висвітлення фактів, джерелом якиї є визнані ЗМІ, політики, відомі особистості, ОСМ – це засіб спілкування.

ОСМ дають  можливість кожному учаснику висловити суб'єктивний коментар або оцінку, або ж самому бути джерелом інформації – особисто формувати контент. Контент (запозичене в 1990-і роки з англ. content  'вміст') – основа комунікації в ОСМ та спосіб побудови взаємозв'язків між її учасниками. Щодня ОСМ генерують мільйони фактів в хвилину – контенту – як глобально-інформативного так і суб’єктивно-емоційного характеру. Контент – є способом впливу учасників ОСМ один на одного та, відповідно, через взаємопідсилюючі інформаційні потоки, способом аналізу  навколишньої дійсності з відстеженням суспільно-політичних настроїв.

Поширювані різними учасниками ОСМ факти часто можуть бути пов’язані, а отже підтверджуватись  і взаємодоповнюватись.  Проте можливі випадки дублювання фактів, що може свідчити або про дійсну множину реальних інформаційних приводів, або про інформаційну атаку – поширення неправдивої або оманливої інформації з певною метою. Очевидно, що для з’ясування достовірності пов’язана множина фактів вагоміша за поодинокі факти.

У зв'язку з цим набувають актуальності системи автоматичного вилучення розрізнених фактів, з метою їх аналізу та інтеграції. Найпоширенішою формою подання фактів в ОСМ є тексти природною мовою. Вони легко сприймаються, породжуються, тиражуються і модифікуються. Відповідно постає задача вилучення знань з текстів. Приймемо, що знання - це системно зафіксована в свідомості людини або інформаційній системі сукупність фактів, які істотно відображають реальність матеріальних і абстрактних об'єктів навколишнього світу [1].

Дослідженням в сфері аналізу природомовних текстів присвячений значний ряд вітчизняних і зарубіжних публікацій, серед яких варто виділити генеративну грамматику Хомського [2, 3], предикатно-аргументні структури Ч. Філлмора [4], модель концепців Р. Шенка [5, 6] тощо. В працях Хомського реалізований підхід дослідження глибинної синтаксичної структури тексту та побудови дерева синтаксично-семантичних залежностей та виявлення семантичних аномалій. Праці Ч. Філлмора і Р. Шенка ввели дали початок поняттям «концепт» і «фрейм»: структури типу «предикат–аргумент». В працях І. Мельчука [7] висвітлена теорія, яка полягає в багаторівневому перетворенні змісту в текст і тексту в зміст.

Моделі типу «зміст - текст» та використання синтаксису залежностей і тлумачно-комбінаторного словнику дали початок сучасним тезаурусу та онтології. Так, під семантикою в прикладній лінгвістиці розуміється інформація, пов’язана зі словом за допомогою тезаурусу або словника. Приймемо, що зміст – це функція інтерпретації кінцевої послідовності символів, в рамках апріорі узгодженої семантики [1].

Задача семантичного аналізу текстів природною мовою вимагає глибинного семантичного аналізу текстів на основі побудови онтологій – розподілених по галузям і уніфікованих концептуальних баз знань. Створення онтології про знання суспільства є фундаментальною проблемою в сфері комп’ютерної лінгвістики та інженерії знань. Для вирішення цієї задачі необхідно:

Розробити методи аналізу текстів природною мовою з метою добування знань;

Розробити методи перевірки знань на сумісність і несуперечливість;

Розробити методи побудови онтологій.

Складність даної задачі посилюється рядом суто лінгвістичних проблем. Приміром, природна мова багата на метафори – переносне значення слова, яке витісняє початкове вихідне значення Метафори характерні кожній мовній культурі і розуміються суб’єктами комунікації залежно від контексту. Відповідно, це ж мають робити інформаційні системи формування онтологій.

Крім того, існує проблема концептів – наявність у суб’єкта комунікації  деякого уявлення  про фрагмент світу або частини такого фрагменту, що має складну структуру, виражену різними групами ознак, що реалізуються різноманітними мовними способами і засобами [8]. Концепт відображає категоріальні і ціннісні характеристики знань про деякі фрагменти світу значущі для суб’єкта комунікації. Рішення цих питань наражається на ряд труднощів з огляду на фактори складності природної мови і психології сприйняття інформації, закладеної в мові.

Названі проблеми поєднують сфери когнітивної та комп’ютерної лінгвістики, інженерії знань та теорії пошуку доказів, математичної логіки та теорії графів, психології тощо, та потребують вирішення в перспективі створення онтолого-керованих інформаційних систем.