Статтю присвячено дослідженню діючої методики облікового відображення та звітності стану природних ресурсів галузі сільського господарства й розкриттю проблемних питань із сукупної облікової діяльності підприємств в цій галузі. Оцінено стан земельних, водних та повітряно-кліматичних ресурсів на основі чого обґрунтовано необхідність ведення екологічного обліку та встановлено його місце в обліковій системі підприємств галузі.Наводиться визначення екологічного обліку, його мета та завдання, що в комплексі дало змогу представити концептуальні його положення, як складової облікової системи сільськогосподарських підприємств.

Мета роботи – обгрунтувати теоретико-методичні положення бухгалтерського обліку в системі інформаційного забезпечення управління природними ресурсами сільськогосподарських підприємств через оцінку їх екологічного стану та визначити концептуальні основи накопичення і врахування екологічної інформації в управлінні діяльністю підприємств.

Методологічною основою дослідження є загальнофілософські та загальнонаукові методи пізнання явищ і процесів у системі бухгалтерського обліку і економічного аналізу та концепції сталого розвитку. В результаті використання методів теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу отримано теоретико-методологічні положення бухгалтерського обліку, які є основою прийняття вмотивованих управлінських рішень щодо користування та поліпшення екологічного стану природних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Методи моделювання, аналогії, абстрагування, аналізу, синтезу, індукції та дедукції застосовувалися для розробки методичних положень бухгалтерського обліку щодо природних ресурсів, їх якісних характеристик, фактичного стану та наслідків користування цими ресурсами в галузі сільського господарства.