Відзначено, що проекти землеустрою треба розглядати як синтез різних чинників підвищення ефективності використання земельних ресурсів через впорядкування чергування сільськогосподарських культур і формування якісного обліково-контрольного середовища для ефективного управління цими процесами.

Відмічено, що проекти землеустрою в сьогоднішніх умовах не знайшли широкого застосування як за рахунок різноманітності і динамізму розміру суб’єктів землекористування, недотримання спроектованих сівозмін, так і за значної вартості їх розробки.

Обгрунтована необхідність упорядкування законодавчо-нормативної бази формування проектів землевпорядкування з акцентом не тільки на економічну складову, а й на соціально-екологічну.